|
|
|
|
Учебный материал
РОССИЙСКОЙ КОЛЛЕКЦИИ РЕФЕРАТОВ (с) 1996
http://referat.students.ru; http://www.referats.net; http://www.referats.com
Народився ?вген Филимонович Маланюк 20 с?чня 1897 р. в Архангород? на Херсонщин? (тепер селище Новоархангельське К?ровоградсько? обл.) в родин? ?нтел?гент?в, як? любили р?дне слово й шанували нац?ональн? святин?.
Родина була не зовс?м звичайна, хоч, може, й типова для степового п?вдня. В л?н?? батька були чумаки, ос?л? запорожц?. Д?д замолоду ще чумакував, мав виразну поставу гуцула. Мати була донькою чорногорця Якова Стоянова, в?йськовика ?з сербських осадчих, що ?х спроваджувала Катерина II для колон?зац?? земель Запорозьких.
В ?хньому старому, мурованому з степового каменю дом? жилося "на дв? хати" - д?дову ? батькову. В перш?й хат? панував дух в?к?в, старовинного побуту, тисячол?тн?х звича?в ? обряд?в. В друг?й хат? панувала атмосфера "укра?нського ?нтел?гента", неспокушеного ан? далеким Петербургом, ан? нав?ть близькою Одесою. Мама померла у 1913 роц?. Батько щол?та режисерував в театр?, та займався сусп?льною д?яльн?стю "вчительства та просв?тительства" - ? ц?ле не дуже довге життя (помер 1917 р.) був людиною "без определенных занятий", як було занотовано в ре?страх пол?ц??.
Родина нар?кала на батька за таку його "кар'?ру", але саме батько заклав основи ?нтелектуального й св?тоглядового розвитку ?вгена. Досить згадати, що, мавши яких 13-14 л?т, в?н з рук батька д?став нелегальний переклад книги де-Кюст?на "Russie en 1839", багато ?сторичних матер?ал?в з "Русского Арх?ва", льв?вськ? видання "Зор?"?.Франка, празьке видання "Кобзаря", раннього Коцюбинського, Карпенка-Карого.
У 1906 роц? ?вген вступив до ?лисаветградського реального училища, де здобув середню осв?ту, ? п?сля зак?нчення його вступив до Петроградського пол?техн?чного ?нституту. Зв?дт?ля його, з початком ?-? св?тово? в?йни, моб?л?зували до царсько? арм??. Зак?нчивши Ки?вську в?йськову школу, отриму? оф?церське звання ? ста? начальником кулеметно? команди 2-го Туркестанського стр?лецького полку на П?вденно-Зах?дному фронт?.
У листопад? 1917 року молодий оф?цер переходить у розпорядження полковника М?шковського, котрий п?д час встановлення гетьмансько? влади в Укра?н? ста? кер?вником оперативного в?дд?лу Генштабу Арм?? УНР, з якою 1920 року вийшов на ем?грац?ю, живши спочатку в табор? для ?нтернованих укра?нських частин у польському м?ст? Кал?ш?. Тут разом з Ю. Дараганом заснував журнал "Веселка", де з'явилися його перш? твори (1922-1923).
Згодом перебрався до Чехо-Словаччини ? там у Пот?брадах зак?нчив г?дротехн?чний в?дд?л Укра?нсько? господарсько? академ?? (1923). Пот?м пере?хав до Варшави, де працював ?нженером.
П?сля одруження тридцятитрир?чного письменника з Богум?лою Савицькою, поет нарешт? знайшов спок?й родинного життя в складних умовах ем?грац?йного побуту в Польщ?, ? рядки:
Ще ся? день. Ще високо блакить,
Далеко ще до вечора, ?дина.
Мо? об?йми сильн? ? палк?,
? прийде час - ти подару?ш сина, -
ц?лком ? повн?стю передають ? суто особист?, й земн? бажання та емоц?? автора.
Зб?рка "Земна Мадонна" ? син поета Богдан з'явилися у св?т одночасно, у 1934 роц?.
Дружина, син, родинне життя надзвичайно багато важили у житт? поета-вигнанця. Згадаймо, що митець з дитинства був окрадений повнокровним в?дчуттям р?дно? дом?вки квартируванням з дев'яти л?т в ?лисаветград?, у реальн?й школ?. А пот?м п'ятил?тня в?йна, пот?м бараки в таборах ?нтернованих, згодом знову студентськ? митарства по квартирах. Все це вилилося у мр?ю власного Дому ? родини. Той ?диний прихисток зруйнувала розв'язка в?йни.
Спогади Богдана Маланюка про сво? дитинство можна найлакон?чн?ше передати його ж словами: "С?м'я була ?деальна, а в мене було ?деальне дитинство". За традиц??ю дитячо? пам'ят? батько запам'ятався вдома за письмовим столом, над рукописами, статтями, книгами та в час с?мейного в?дпочинку в Кунштат? (Морав?я), на дач? в?домого польського письменника Я.?вашкевича.
?.Маланюк дуже любив в?дв?дувати Морав?ю, яка йому нагадувала Укра?ну. Богдан ?вгенович згаду?, що поет любив розтирати в руках полин ? довго-довго вдихати його запах. Збирав материнку ? чебрець. У щоденниках письменника збереглися засушен? степов? кв?ти.
До реч?, за спогадами сина, вже у США ?вген Маланюк дуже сердився на природу Америки. Говорив, що там не пахнуть кв?ти ? не сп?вають птахи. Рабин - ?диний, який вида? звуки, почне сп?вати ? н?би засоромиться. Бракувало йому соловейка.
Надзвичайно багатий матер?ал для висв?тлення родинних стосунк?в Маланюк?в м?стить ун?кальна книга Оксани Сембай-Галицько? "Весна на в?ки", видана у США (1997). Вона м?стить листи поета до авторки за п'ятнадцять рок?в (1953-1968). Зациту?мо к?лька рядк?в ?з них .
"...Сниться мен? часом м?й Богданчик, саме завжди малий, - або немовлям, або в 5-6 л?т.
Щось знову не маю в?стки. В?н саме тепер "у в?йську" - щоб Мати Божа над ним мала св?й Покров... Бо з таким пр?звищем та ще й "у в?йську" - р?ч не дуже при?мна" (02.01.1960).
"Мо?му внуков? 26.12. буде повний рочок. Згадайте за мо?х двох Богдан?в, дружину й мене гр?шного на Свят Веч?р. Та випийте добру чарку, бо то н?коли не шкодить" (15.12.1962).
"Прошу Вас замовити Службу Божу за спок?й душ? раби Божо? Богумили, яка залишила мене й сина увечер? 4.10.63. Це ?дина, незаступна, найдорожча Дружина. Стан м?й такий, що писати про нього не варто. Мушу пережити ? якось дал? жити, але сенсу життя вже майже нема?" (06.11.1963).
Цитован? уривки лист?в та поез?я ?вгена Маланюка вияскравлюють ставлення письменника до сво?? с?м'? п?сля того, як в?н змушений був залишити родину.
Письменник, тверезо оц?нюючи ситуац?ю, розум?в, що залишатися у Варшав? - це св?домо приректи себе на загибель. Под?? на територ?ях зв?льнених земель давали чимало п?дстав у тому переконатися. Ще у грудн? 1944 року Петро Одарченко розпов?в у лист? до поета про жорстоку розправу енкевеесник?в над поетом Юр??м Липою, який залишився у сел? Бун?в на Явор?вщин?, що в Галичин?.
?з наближенням фронту до Варшави Маланюки вир?шили залишити Польщу ("У Варшав? ми, властиво, все покинули, як стояло... аж страшно згадати!" - лист до О.Сембай-Галицько? в?д 09.05.1961).
Першою пере?хала до невеличкого села Кунштату в Морав?? пан? Богум?ла ?з сином. Там мешкала р?дня ?? матер?. Отож, як протягом десятил?ття м?стечко приймало родину Маланюк?в на в?дпочинок, так мало дати прихисток ?м у неспок?йн? м?сяц? зак?нчення в?йни. ?вген Маланюк при?днався до с?м'? весною 1945 року.
Коли ж у травн? радянськ? в?йська зайняли сус?дн? ?з Кунштатом село, то п?зно увечер? до Маланюк?в зав?тав м?сцевий пол?цейський ? розпов?в, що радянська в?йськова комендатура ма? списки рос?йських та укра?нських ем?грант?в, як? п?длягають негайному арешту. У тих списках значиться ? пр?звище поета ?вгена Маланюка, отже, йому потр?бно терм?ново залишити Кунштат.
Р?дня з дружиною сп?шно з?брали письменника в дорогу. Часу на роздуми практично не залишалося, оск?льки кожно? мит? до Кунштату могли ув?йти в?йська. На найнятому р?днею авто ?вген Маланюк уноч? в?дбув до найближчо? зал?знично? станц??, а зв?дт?ля до Праги ? дал?. Через той посп?х та хворобу сина дружина не змогла залишити Кунштат.
Р?шення пере?хати до села Кунштату можна пояснити. ?вген