|
|
|
|
Б?лет 9
7.Проблемптика пон?сш? "Т?н? забутих предк?в" Михайла Коцюбинського.
Вершиною мистецько? майстерност? Михайла Коцюбинського, окрасою вс??? укра?нсько? л?тератури стала пов?сть "Т?н? забутих предк?в" (1911). Тв?р написано п?д враженням краси Карпат, п?д впливом багато? поез?? життя гуцул?в, шо ?х спостер?гав письменник, перебуваючи у Кривор?вн?. Про Гуцульщину в?н писав до ?вгена Чикаленка: "Якби Ви знали, яка тут велична природа, який ц?кавий народ гуцули, з багатою, сво?р?дною псих?кою, з буйною фантаз??ю, дивними звичаями ? мовою". Отже, М.Коцюбинський. як ? Ю. Федькович, О. Кобилянська, осп?вав у пов?ст? красу г?рсько? природи ? гуцульсько? душ?. Однак зробив це по-сво?му. Спираючись на народн? в?рування, гуцульський фольклор, в?н в?дтворив у "Т?нях забутих предк?в" багатий фантастичний св?т, у якому живуть люди поруч з добрими ? злими, веселими ? сумними силами природи.
В?домо, що до написання пов?ст? письменник ретельно вивчав життя гуцул?в, ?х традиц??, пов?р'я. Кр?м цього, працюючи над твором, М. Коцюбинський познайомився ?з фольклорно-етнограф?чними матер?алами В. Гнатюка ("Етнограф?чн? зб?рники"), ?. Франка ("Гуцульськ? прим?тки"). Усе це разом ? забезпечило художню достов?рн?сть при по?дна?ш? д?йсного ? уявного.
Серед розк?шно? гуцульсько? природи зростають головн? персонаж? пов?ст?, ?ванко та Мар?чка - д?ти ворогуючих род?в. Навколишн?й св?т ?хнього дитинства - чар?вний ? загадковий. В?н привабливий, але й небезпечний. Тут живуть нявки (мавки), щезники, чугайстри, мольфари. Тому з раннього дитинства треба знати, як поводитися серед них. Одного разу ще дитиною ?ванко хот?в досягнути Чорногори. Легко п?дн?мався догори, а "за ним п?д?ймався з долини в?чний шум р?чки, росли гори...". Стомившись, хлопчик с?в в?дпочити, ? раптом в?н почув дивну мелод?ю. Навкруги не було н?кого, та коли в?н озирнувся назад, то "скаме-н?в". На камен? сид?в щезник, "скривив гостру бор?дку, нагнув р?жки ?, заплющив-ши оч?, дув у флояру". Страх скував хлопчика, ? в?н "н?мо кричав од холодного жаху, а коли врешт? видобув голос, щезник звинувся ? пропав раптом у скел?...".
Св?т природи вабить геро?в барвами ? музикою. ?ванко ? Мар?чка тонко в?дчувають красу г?р, з нею злилися, про не? сп?вають у сво?х коломийках. У п?сн? висловлюють вони ? сво? щир? почуття кохання, н?жного ? пристрасного, як сама природа. Багато болю було у сп?ванц? Мар?чки, коли ?ван змушений був ?? залишити, ?дучи в найми на полонину.
Слова ц??? коломийки, як ? образ Мар?чки п?сля ?? смерт?, часто вривалися у зранену душу ?вана ? кликали-манили туди, де були вони разом, де цв?ло ?хн? щастя. ? хоч було багато клопоту по господарству, в?н забував про все, "тод? в?н кидав роботу ? десь пропадав".
Через уяву геро?в, особливо ?ванка в дитяч? та юнацьк? роки, письменник розкрива? м?фолог?чне св?тосприймання ? св?тов?дчуття гуцул?в: "Коли ?ванов? минуло с?м л?т, в?н уже дивився на св?т ?накше. В?н знав вже багато. Ум?в знаходити пом?чне з?лля... Знав, що на св?т? пану? нечиста сила, що ар?дник (злий дух) править ус?м; що в л?сах повно л?совик?в, як? пасуть там свою маржинку... , що там блука? веселий чугайстир, який зараз просить стр?чного в танець та роздира? нявки; що живе в л?с? голос сокири...". На все життя засво?в ?ван, що "всяк? зл? духи заповнюють скел?, л?си, провалля; хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити ?м шкоду". Остер?гався герой ?х на полонин?. Не раз мав з ними клопоти, коли одружився з Палатою ? став заможним господарем. Щоб уникнути небезпеки для сво?? худоби, "треба було багато знати, п?дкурювати, ворожити, збирати пом?чне з?лля ? замовляти". В?дьмами у гуцул?в могли бути ? звичайн? люди. На переконання ?вана ? Палагни, нею була ?хня сус?дка Хима: "Стара улеслива баба, завжди така прив?тна, вона вечорами переки-далась в б?лого пса та нипала по загородах сус?дських. Не раз ?ван метав сокирою в не?, жбурляв вилами та проганяв".
Строго дотримувалися гуцули звича?в сво?х предк?в, коли приходив Святий веч?р. ?ван у цей день "був завжди в дивн?м настро?". Наче переповпеций чимсь та?мничим ? священним, в?н все робив поважно, неначе службу Божу правив", У цей веч?р в?н багато допомагав Палагн?. Був луже лаг?дний ?з сво?ю худобою. Трич? закликав ворож? сили та бурю до себе на вечерю. Але вони не з'являлися, "тод? в?н заклинав ?х, щоб не з'являлися н?коли, ? легко з?тхав". У цей веч?р ?ван дуже щиро молився за душ? померлих ? "був певний, то за плечима у нього плаче, схилившись, Мар?чка...".
П?сля смерт? Мар?чки ?ван ш?сть л?т блукав по св?ту ? "худий, зчорн?лий, багато старший од сво?х л?т, але спок?йний" повернувся додому. Не з кохання, а лише тому, що треба було жити ? ?аздувати, одружився з Палагною. Була вона доброю господинею, але сво?м духовним св?том дор?внятися до Мар?чки не могла. Не зум?ла вона в?дчути ?ванову душу, а згодом зраджу? його з Юрою-мольфаром. Це було останн?м поштовхом до передчасно? смерт? героя. Останн? хвилини нап?в-св?домого ?снування, пов'язаного з уявною зустр?ччу з Мар?чкою, були для ?вана щастям. Ц?кавим еп?зодом у пов?ст?, який переда? сво?р?дн?сть св?тосприй-мання гуцул?в, ? забава б?ля мертвого ?вана. Веселощ?, см?х, розведене на подв?р'? багат-тя символ?зують спробу протистояти смерт?, тьм?. Життя продовжу?ться, воно в?чне. Ця традиц?я - як спадок предк?в, ?х т?нь - живе з гуцулами впродовж в?к?в.
Проблему м?фолог?чного св?тов?дчуття та св?тосприймання гуцул?в по-сво?му ?нтерпретували С. Параджанов та ?. Миколайчук, створивши за пов?стю М. Коцюбинського к?ноф?льм.
2.Людина ? природа в л?ричних в?ршах М. Рильського.
Праця, природа, культура - ця "велика тр?ада" пос?да? ч?льне м?сце у творчост? М. Рильського. Його поетичний св?т на диво мальовничий, сповнений ясност? ? прозорост?. Ще в юност? поета турбувала проблема в?дносин людини ? природи.
Це ф?лософська реакц?я юного поета на все, що д??ться навколо, спроба рят?вного виходу ?з душевно? смути.
М. Рильський ув?йшов у св?т поез?? житт?любом, природолюбом. В?н уявля? себе нев?д'?мною частиною цього прекрасного сонячного храму природи. Лейтмотивом його л?рики виступа? щира людян?сть, в?дчуття нерозд?льност? людини ? природи.
Л?ричний герой м?н?атюри "Поле чорн?? Проходять хмари..." живе св?тлими почуттями: прийшла весна! В?дчува?ться, що в?н закоханий у р?дну землю, у життя. Коротк? розпов?дн? речення зм?нюються окликами, а пот?м запитаннями. ?з грудей вириваються слова натхненно? любов?: "Земле! Як тепло нам з тобою!"
У поез?? "Яблука досп?ли" все диха? щедротами благодатно? укра?нсько? природи, укра?нсько? осен?, багатством яблуневих сад?в, жовтих ос?нн?х нив, достигл?стю, настоян?стю людських почутт?в, коли розлука в коханн? виклика? не док?р, не зневагу, не каяття, а навпаки - почуття вдячност? ? повноти життя.
Усього 12 рядк?в у ц?й поез??. Образ достиглих яблук уособлю? мудр?сть ? спок?й душ? героя у час його прощання з коханою.
Гармон?я людського життя й творчост?, н?би твердить М. Рильський у ц?й поез??, - це дихання в ун?сон з природою, з сонцем, з небом, ?з золотою г?лкою. Ось в?н ? вона пройшли вже сад. Перед ними в?дкрива?ться прост?р прибраного ос?ннього поля ? безк?нечного неба. Життя прекрасне ? нема? к?нця ц?й крас?.
Сюжети кращих поез?й М. Рильського розгортаються