|
|
|
|
Б?лет 17
1.?з забуття - в безсмертя: письменники "розстр?ляного в?дродження".
"Розстр?ляне в?дродження" - це л?тературно-мистецьке покол?ння 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожн? твори у галуз? л?тератури живопису, музики, театру ? яке було знищене б?льшовицьким тотал?таризмом. Укра?нська творча ?нтел?генц?я 20-х рр. вперше за останн? 300 рок?в зробила геро?чну спробу п?двестися з кол?н, випростатися ? г?дно явити перед св?том свою культуру. Роздратована ст?йк?стю опору, Москва пустила в х?д найганебн?ш? засоби. "Нам треба укра?нську ?нтел?генц?ю поставити на кол?на, це наше завдання ? ми його викона?мо: кого не поставимо - перестр?ля?мо", - так сформулював завдання комун?стично? парт?? один ?з ?? в?рних член?в. Результати в?дом? - з 259 укра?н-ських письменник?в, як? друкувалися у 1930 р., п?сля 1938р. друкувалися т?льки 36 (сво?ю смертю померли лише 7 письменник?в). За приблизними п?драхунками Юр?я Лавр?ненка, одного з небагатьох д?яч?в укра?нського в?дродження, якому вдалося ви?хати на Зах?д (йому належить терм?н "розстр?ляне в?дродження"), у 30-х рр. було винищено 80% творчо? ?нтел?генц??.
Л?тература "розстр?ляного в?дродження" позначена надзвичайним багатома-н?ттям стил?в ? жанр?в. З великою енерг??ю у л?тератур? тод? працювали С. ?фре-мов, М. Зеров, М. Хвильовий, М. Кул?ш, Г. Косинка, М. Драй-Хмара, П. Филипо-вич, Д. Фальк?вський, М. Семенко, В. Св?дзинський та ?н.
В ?стор?? укра?нсько? л?тератури важко переоц?нити значення творчост? Миколи Зерова, який очолював гурт неокласик?в. Головне, що об'?днувало неокласик?в (до них належали, кр?м М. Зерова, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Бургардт),- це глибока повага до мистецьких традиц?й, розум?ння краси як гармон?? рац?онального й чутт?вого. За життя М. Зерова вийшла одна зб?рка його в?рш?в - "Камена" (Камена у давньоримськ?й м?фолог?? - богиня, покровителька наук, мистецтва). Неповторн?сть ? принадн?сть твор?в Зерова в тому, що вони ?днають сучасн?сть поета з античн?стю, середньов?ччям. Л?ричний герой його поез?й в?дчува? дихання вс?х епох людсько? цив?л?зац??, ? сам належить ус?м ?м, беручи з кожно? епохи все найкраще. Творив М.Зеров у традиц?йних св?тових формах: сонет?, олександр?йському в?рш?, елег?йних дистихах. У сонет? "Обри" немов воскрешаються часи VI стол?ття, коли овари (обри) силою ? жорсток?стю збирали величезну данину з слов'янських поселень. М. Зеров переосмислю? часи во?нного комун?зму, коли з селянських комор вим?талось геть усе, що в них було. На початку сонета - картина весело? укра?нсько? весни, ?й протиставлена, "немов казковий зм?й", безк?нечна ватага с?льських воз?в, що суне шляхом. Це вивозять з села хл?б новочасн? обри.
До кожного твору Зерова можна скласти науковий коментар, що в к?лька раз?в переб?льшить сам тв?р. Св?т ? образи, як? творить поет, гармон?йн?, вивершен?, елегантн?. М. Зеров творить особливу поез?ю - ?нтелектуальну, ел?тарну, яка "н?би конденсу? ?сторичний досв?д культури" (С. Б?лок?нь), Перекладацька д?яльн?сть М. Зерова продовжувалась буквально до оста?ш?х дн?в його життя. На Соловках в жорстоких умовах концтабору, праця над перекладом "Ене?ди" Верг?л?я стала опертям для його духу. Твори Байрона, Петрарки, Ронсара, Беранже, Боллера зазвучали по-укра?нськи завдяки його невсипущ?й прац?.
Найвидатн?шим новел?стом 20-х рр. став Григор?й Косинка. У його творч?й спадщин? спостер?га?мо особливо виразне в?дтворення ?мпрес?он?стичного стилю (?мпрес?он?стична манера л?тературного письма - це витончене в?дтворення суб'?ктивних, тобто особистих вражень та спостережень, м?нливих почутт?в ? переживань, коли образ склада?ться наче з окремих мо-за?стичпих частинок). М. Рильський писав: "Косинчин? опов?дання... гаряч? й трепетн?, як те життя, по св?жих сл?дах якого вони писалися". Тематично творч?сть Косинки т?сно пов'язана з проблемами пореволюц?йного села. В. Стефаник називав письменника "сво?м сином". Уже перша зб?рка новел письменника "На золотих бог?в" (1922 р.) засв?дчувала, що в?н не збирався бути речником яко?сь одн??? пол?тично? тенденц??. Як художник "в?д Бога", Косинка виступа? водночас ? "за вс?х", ? "проти вс?х". Найпосл?довн?шим в?н виявився в утвердженн? думки, що революц?йний переворот ? доба п?сля нього - це велика драма народу, як, наприклад, у новел? "На золотих бог?в". Композиц?йне новела склада?ться з двох частин. У перш?й змальовано жорстокий б?й укра?нських селян з в?йськом "золотих бог?в" - б?логвард?йцями, який трива? вже трет?й день. В?дчайдушне б'?ться якась "нев?дома сила", що вив?льнилась "з грудей селянських". У друг?й частин? бачимо ру?ну, котра залишилась зам?сть кв?тучого села, спаленого б?логвард?йцями - "ц?л? вулиц? викошено вогнем-косою". Помутився розум у матер? Сеньки-кулеметника. Хата згор?ла. Тро? д?тей загинуло у полум'?, а старшого вбито. Под?? у новел? зображуються у чорн?й ? червон?й тональност?. Картина бою посл?довно витримана в колорит? кров?. У друг?й частин? чорна барва посилю?ться, поглинаючи нав?ть червону: на м?сц? бою "лишилась чорна ру?на". Насичена звукова панорама битви у друг?й частин? зм?ню?ться злов?сною тишею, в як?й звучить моторошний сп?в Сеньчино? матер?. П?сня "стеряно?" ж?нки на чорн?й ру?н?, на догоряючому попелищ? переда? п?к народно? трагед??.
Тема земл? - наскр?зна у новелах Г. Косинки "За земельку", "Постр?л", "Пол?ти-ка", "Змовини" та ?н.
Сво?р?дне ядро "розстр?ляного в?дродження", л?дером якого був М. Хвильо-вий, становили поет П. Тичина, драматург М. Кул?ш, режисер Лесь Курбас, к?номитець О. Довженко, художник Ю. Нарбут, композитор М. Леонтович та ?н.
2.П?сенна творч?сть сучасних укра?нських поет?в.
Широко в?дом? ? користуються популярн?стю п?сн? на тексти сучасних укра-?нських поет?в. Серед них п?сн?-поез?? на тексти М. Ткача ("Ясени"), М. Синга-?вського ("Чорнобривц?"), Л?ни Костенко ("Спомин"), Любов? За-башти ("Ой вербиченько"). Народними п?снями стали поез?? В. Симоненка. Мало кому в Укра?н? сьогодн? не знан? слова: "Можна все на св?т? вибирати, сину, Вибрати не можна т?льки Батьк?вщину".
Особливо популярними в останн? роки ? численн? п?сн? на слова Миколи Лук?ва ? Дмитра Павличка. Дмитро Павличко - поет щедрого ? сво?р?дного обдарування. Поетичн? гран? його таланту по-сво?му розкриваються у п?сенн?й творчост?. ?? початок припада? на другу половину 50-х рр. А вже у тритомному виданн? поез?й (1989) тексти в?рш?в, що стали п?снями, об'?днано окремим циклом, який так ? назива?ться - "П?сн?". Найкращ? мелод?? до них створив О. Б?лаш, хоча сп?впрацював поет ? з ?ншими композиторами, зокрема Майбородою, Сабодашем. Власне творча сп?впраця Д. Павличка з О. Б?лац?ем започаткувала його п?сенну творч?сть. З к?нця 50-х рок?в широко в?дома л?рична п?сня О. Б?лаша та Д. Павличка "Впали роси на покоси". У цей час ними була створена п?сня "Клен". У 60-т? роки О. Б?лаш написав також музику до текст?в Д. Павличка "Сиб?ряки", "Атака", "П?сня про Укра?ну", "В?конце", "Балада безсмертя" та ?н.
Справд? народною стала п?сня цих автор?в - "Лелеченьки" (1964). Вона була створена до к?ноф?льму "Сон", над яким працював Д. Павличко у к?ностуд?? ?м. О. Довженка. Тому в к?ноф?льм? ця п?сня пов'язана з добою Т. Шевченка - кр?пач-чиною. ? все ж "Лелеченьки" вийшли далеко за меж? означувано? ф?льмом доби ?,