|
|
|
|
Туреччина ? потужним субрег?ональним л?дером ?з власною системою ?нтерес?в. За умов останн?х структурних зм?н у посткомун?стич ному св?т? Туреччина у сво?й зовн?шн?й пол?тиц? опрацьову? новий геопол?тичний ракурс. Анкара не ? вже повернутою обличчям до комун?стично? загрози з П?вноч? та з Балкан, а у зв'язку ?з арабо-?зра?льським мирним процесом вона виступа? як рег?ональний гравець ? шука? впливову пол?тику на б?льш в?ддален?й перифер??. П?сля Друго? св?тово? в?йни зовн?шньопол?тичний курс Туреччини був зор??нтований подв?йно: пол?тика розвитку ?ндустр?? та при?днання до ?С, а з другого боку - у зв'язку з? сх?дною та ?сламською ор??нтац??ю Туреччина шука? свою ?дентиф?кац?ю з Середн?м Сходом та Центральною Аз??ю. За час?в "холодно? в?йни" радянська дом?нац?я в Центральн?й Аз?? та на Кавказ? заважала турецьким зусиллям у цьому напрямку, тод? як турецька асоц?ац?я з ?зра?лем та альянс ?з Вашингтоном затьмарювали прям? в?дносини ?з Середн?м Сходом. Туреччина виконувала функц?ю п?вденного флангу НАТО ? слугувала опорою безпеки США. Насл?док - пол?тична ?золяц?я в?д Середнього Сходу, протистояння з П?вн?ччю. 1
Особливе положення Туреччини стосовно ?вропи, з одного боку, стосовно ?сламського П?вдня - з другого, створю? особливу геопол?тичну конф?гурац?ю ?? нац?ональних ?нтерес?в. ?вроп? важко сприйняти Туреччину як ?? нев?д'?мну частину, вона сприйма?ться як щось чужор?дне. Участь Туреччини в П?вн?чно-Атлантичному Альянс? ? скор?ше насл?дком "холодно? в?йни" та геостратег?чних уподобань США, н?ж усв?домлення сп?льних ?вропейських ?нтерес?в. Тривалий конфл?кт з б?льш "?вропейською" Грец??ю, К?прська проблема, особлива позиц?я в Босн?йськ?й криз?, у ставленн? до курд?в - все це не сприя? скор?шому включенню Туреччини в ?нш? ?вропейськ? структури.
Турецьк? амб?ц?? в Балканському рег?он? грунтуються на переконанн?, що розпад СРСР ? СФРЮ дав Туреччин? ун?кальний шанс повернути в нових формах св?й пол?тичний, економ?чний, культурний ? во?нний вплив у межах колишньо? Османсько? ?мпер??. Саме мусульманське населення повинно стати одним з основних ?нструмент?в цього впливу.
Особливу см?лив?сть Туреччин? нада? могутня п?дтримка з боку Сполучених Штат?в. Для турецьких анал?тик?в характерним ? уявлення, що вс? так зван? кола ?враз?йсько? безпеки, як? включають в себе Ц?, Балкани, рег?он Чорного моря, Кавказ, Сх?дне Середземномор'я, Близький Сх?д ? Центральну Аз?ю, накладаються ? перетинаються саме в тому м?сц?, де розташована Туреччина, що з урахуванням нових умов значно п?двищу? ?? значення як члена НАТО й ?мов?рн?сть переростан ня ?? в рег?онального л?дера. При цьому явне прагнення до панування в рег?он? прикрива?ться гуман?тарною риторикою: Туреччина н?бито нада? допомогу "новим кра?нам" у пошуку ними "справжньо? ?дентичност?, в?льно? в?д зовн?шн?х чинник?в ? тиску".
1 Див.: Sariolghalam M. The Future of the Middle East: The Impact of the Northern Tier // Security Dialogue. - 1996. - 27, N 3. - P. 303-317.
Нин? Туреччина зб?льшу? флот ?, зокрема, поясню?ться це серйозними проблемами в Середземному (К?пр) ? Егейському морях. Пр?оритети пол?тики Туреччини зрозум?л?: збереження ст?йко? ? значно? переваги, в тому числ? й во?нно-морсько?, над основним супротивником - Грец??ю. Зумовлю?ться це необх?дн?стю захисту сво?х ?нтерес?в в Егейському мор?, де греки, всупереч м?жнародним домовленостям, проводять рем?л?таризац?ю прилеглих до турецького узбережжя остров?в, а також недопущення силово? рев?з?? к?прських реал?й, що склалися п?сля окупац?? турецькими в?йськами п?вн?чно? частини острова.
Туреччина з метою захисту сво?х ?нтерес?в плану? в наступному стол?тт? стати кра?ною, що волод?? ав?аносцями. Державна м?ць, географ?я й ?сторичн? чинники змушують Туреччину стати рег?ональною державою. ?? ВМС вийдуть за меж? берегово? л?н??. Турецьк? в?йська брали участь у миротворч?й д?яльност? ООН у Сомал?, Албан??, Босн?? ? Герцеговин?. Це показу?, що ?нтереси Туреччини не обмежуються лише прилеглими державами.
Туреччина ма? досить обгрунтовану альтернативу ?вропейському вектору у вигляд? сво?х п?вденних, ?сламських ? центральноаз?йських зац?кавлень. Тургут Озал, арх?тектор ново? Туреччини, почав використовувати тюркський символ?зм для проникнення турецького економ?чного та пол?тичного впливу в Центрально-Аз?йський та Кавказький рег?они. Починаючи з 1991 р., Т. Озал, а п?зн?ше Сулейман Дем?рель зробили низку в?зит?в до нових держав та п?дписали численн? угоди з пол?тичного сп?вроб?тництва, в?йськово? допомоги, культурних та економ?чних зм?н. Туреччина входить в Чорноморський консорц?ум, Союз Тюркських держав, Орган?зац?ю Економ?чного сп?вроб?тництва - ?нституц?онал?зован? форми, що п?двищують ?? рег?ональ ний статус.
Зрозум?ло, що це виклика? певне занепоко?ння з боку Рос?йсько? Федерац??, яка перегляда? власне сприйняття Туреччини в ширшому контекст? ? почина? обмежувати пантюрк?стське просування Анкари. Насамперед це спостер?галося на з'?зд? тюрк?в, а пот?м при формуванн? Конвенц?? курдських орган?зац?й СНД у Москв?. Московська ?нтервенц?я в Чечн? пог?ршила вза?мосприйняття двох кра?н. Хоча Туреччина ма? значн? ресурси та просува? свою геопол?тичну роль в республ?ках колишнього СРСР, вона не може виступати тут одноос?бно ? стика?ться з конкуренц??ю ?нших держав, зокрема ?рану.
Туреччина намага?ться конкурувати з РФ, а у певному в?дношенн? ? з ?раном, за вплив на пострадянськ? тюркомовн? кра?ни Центрально? Аз??. ?? козир? в ц?й гр? полягають у: етн?чн?й спор?дненост? з тюркомовними народами рег?ону - туркменами, узбеками, казахами, киргизами, кара-калпаками, уйгурами; конфес?йн?й ?дентичност? (турки, як ? вс? кор?нн? народи пострадянсько? Центрально? Аз?? (ЦА) - сунн?ти найпом?ркован?шого хан?ф?тського толку, на в?дм?ну в?д ?ранц?в-ши?т?в); сво?му характер? як економ?чно розвинуто? та сильно? у в?йськово -пол?тичному в?дношенн? тюрксько-мусульмансько? кра?ни, яка в?дтак ма? слугувати зразком ? для тюрксько-мусульманських кра?н, як? обрали (на в?дм?ну в?д ?рану) св?тський шлях розвитку; ор??нтац?? на розвинен? зах?дн? кра?ни, насамперед США (для яких Туреччина, якщо не казати про ?зра?ль, ? найважлив?шим стратег?чним партнером у Зах?дн?й Аз??), а в?дтак у в?дношенн? можливого лоб?ювання Туреччиною ?нтерес?в в?дпов?дного кола кра?н перед Заходом.
М?ж тим посилення ?слам?стських настро?в у Туреччин?, ?? спроби зближення з ?ншими ?сламськими кра?нами здатн? у найближч? роки призвести до деяко? зм?ни ?? традиц?йно прозах?дного курсу. До того ж РФ вс?ляко протид?? посиленню турецького впливу в Центральн?й Аз??, так само як ? на Кавказ? та на Балканах.
Туреччина п?двищу? власну роль у рег?он? на хвил? пантюрк?зму . Це деякою м?рою послаблю? ?сламське в?дновлення кра?н рег?ону, що значно секуляризован?. Для Туреччини нестаб?льн?сть на Балканах та Кавказ? ? джерелом загрози ?? власн?й територ?альн?й ц?л?сност?, оск?льки виника? загроза м?грац?й до Туреччини. РФ прагне до встановлення системи колективно? безпеки в Аз??, що протисто?ть турецьким ?нтересам в?дродження пантюрк?зму. Водночас сам? кра?ни рег?ону схильн? скор?ше розробляти власн? економ?чн? та пол?тичн? модел?, н?ж просто адаптувати турецький вз?рець. Одночасно з апробац??ю пантюрк?стсько? ?де? кра?ни