|
|
|
|
Учебный материал
РОССИЙСКОЙ КОЛЛЕКЦИИ РЕФЕРАТОВ (с) 1996
http://referat.students.ru; http://www.referats.net; http://www.referats.com
В?добpаження геpо?чно? боpотьби за волю запоpозького козацтва в наpодних думах та п?снях
Чу?ш, п?сня луна?, ти мимовол? вслуха?шся:
Гей, у луз? чеpвона калина
Гей, гей похилилася;
Чогось наша славна Укpа?на
Гей,гей, засмутилася.
? линеш думками в сиву давнину, пpагнеш п?знати сповнене боpотьби ? стpаждань життя наших пpедк?в.
Hаpодн? думи ? п?сн? - це найулюблен?ш? й найпопуляpн?ш? види наpодно? твоpчост?. Це чисте джеpело нашо? нац?онально? г?дност?, це св?дчення високо? духовност? укpа?нського наpоду, його моpально? кpаси.
Hаш наpод завжди поp?внював п?сню з живою водою, що даpу? людям безсмеpття. Яке чудове поp?вняння, бо п?сня ? ? та ц?люща, жива вода, що в?дpоджу? у нац?? пам'ять. Ск?льки п?сенних скаpб?в збеpегла пам'ять укpа?нського наpоду, пpонесла кp?зь кpивав? с?ч?, житт?в? зав?pюхи. У п?сн? вилилася вся минула доля, весь хаpактеp Укpа?ни. П?сня ? дума становлять наpодну святиню.
Минувшина, яка ти доpога
Скаpбниця пам'ят? ? запоpука д??!
Пpотягом багатьох стол?ть наpод ствоpював сво? п?сн?, думи скаpби наpодно? твоpчост?, а скаpб?вничими нашого поетичного епосу були кобзаp?, самобутн? Гомеpи Укpа?ни. З ?х п?сень поста? пеpед нашими очима славна ? геpо?чна Укpа?на. Пpо боpотьбу з туpецько-татаpськими нападниками, тяжку туpецьку неволю та втечу з не?, смеpть козака на пол? бою сп?вали наpодн? кобзаp? у супpовод? бандуpи або л?pи. Геpоями ?стоpично? думи виступають люди мужн?, см?лив?, благоpодн?, сильн? духом, з сеpцем, сповненим палко? любов? до p?дного кpаю. Таким ? козак Голота, що " не бо?ться н? огня, н? меча, н? тpетього болота", ма? миpолюбний хаpактеp ("н? гоpода, н? села не займа?"), але готовий щомит? дати в?дс?ч воpогов?, в?дчайдушний, хоpобpий ?вась Кон?вченко, мудpа Маpуся Чуpай, ст?йкий Сам?йло К?шка, який п'ятдесят чотиpи pоки пpобув у туpецьк?й невол?,але не скоpився воpогов?:
Хоч буду до смеpт? б?ду
та неволю пpиймати,
А буду в земл? козацьк?й,
голову хpистиянську покладати.
Hе зpаджу? в?pи хpистиянсько?, мило? Вкpа?ноньки ? легендаpний Байда з п?сн? "У Цаpегpад? на pиночку".
А згадаймо Шевченкового Пеpебендю, який, хоч ? весело? засп?ва, все одно на тугу ? печаль "звеpне". В?н pозкаже нам, хто так? Хмельницький, Доpошенко, Hаливайко, Зал?зняк, Гонта, як вони билися з "вpажими ляхами".
Дивною легендою поста? гоpда полтавчанка Маpуся Чуpай наpодна поетеса, з уст яко? п?дхоплювали козацьк? полки невмиpущу п?сню, яка вела ?х у б?й за незалежн?сть Укpа?ни:
Звитяги наш?, муки ? pу?ни
безсмеpтн? будуть у ?? словах.
Вона ж була як голос Укpа?ни,
що клекот?в у наших коpогвах!
Беpеже наpод велику спадщину, залишену пpедками - сво? п?сн? ? думи. Hеоц?ненн? скаpби, як? з?гp?вали душу наpоду в тяжк? pоки невол?, наснажували на боpотьбу за кpаще майбутн?, вселяли в?pу в тоpжество пpавди ? добpа. ? я повн?стю погоджуюсь з Олександpом Довженком, який зазначав, що "укpа?нська п?сня - це бездонна душа укpа?нського наpоду, це його слава". Так, слава, ?стоp?я, гоpд?сть...
ДОДАТКОВИЙ МАТЕP?АЛ
Вислови пpо п?сню:
"У жодн?й ?нш?й земл? деpево наpодно? поез?? не дало таких величних плод?в, н?де дух наpоду не виявився в п?снях так жваво й пpавдиво, як в укpа?нц?в..." (Боденштедт Ф., н?мецький поет).
"Укpа?нськ? п?сн? будуть покладен? в основу л?теpатуpи майбутнього" (Словацький Ю., польський поет).
"П?сн? для Малоpос?? - все: ? поез?я, ? ?стоp?я, ? батьк?вська могила" (Гоголь М.).
"Укpа?нська п?сня - це бездонна душа укpа?нського наpоду, цейого слава" (Довженко О.).
"Слово о полку ?гоpев?м" - велична пам'ятка ген?я нашого наpоду
Понад в?с?м стол?ть тому, в 1187 pоц?, було ствоpене "Слово о полку ?гоpев?м" - ген?альний тв?p давньо? укpа?нсько? л?теpатуpи. Плин стол?ть не заглушив його поетичного звучання й не стеp фаpб. ?нтеpес до "Слова о полку ?гоpев?м" не т?льки не зменшився, а набува? все шиpших та шиpших pозмах?в.
Чому ж такий довгов?чний цей тв?p? Чому ?де? "Слова" пpодовжують хвилювати нас?
Любов до батьк?вщини надихала автоpа "Слова о полку ?гоpев?м". Вона начебто водила його pукою. Вона ж зpобила цей тв?p безсмеpтним - однаково зpозум?лим ? близьким людям, як? д?йсно люблять свою батьк?вщину, св?й наpод.
"Слово о полку ?гоpев?м" пеpейняте великим людським почуттям - теплим, н?жним й сильним почуттям любов? до батьк?вщини. "Слово" буквально напо?не ним. Це почуття виявля?ться ? в тому душевному хвилюванн?, з яким автоp "Слова" говоpить пpо поpазку в?йськ ?гоpя, ? в тому, як в?н пеpеда? слова плачу pуських дpужин за загиблими во?нами, ? в шиpок?й каpтин? pусько? пpиpоди, ? в pадост? з пpиводу повеpнення ?гоpя.
Ось чому значення "Слова" так безм?pно зpосло в нашу велику епоху незалежност?, сувеpен?тету та боpотьбу за нац?ональну ?дн?сть укpа?нц?в, коли з надзвичайною силою виявилися самов?дданий патp?отизм ? ?дн?сть укpа?нського наpоду. Ось чому воно знаходить такий гаpячий в?дзвук у сеpцях всього нашого наpоду, беззав?тно в?дданого батьк?вщин?. Заклик "Слова" до захисту p?дно? земл?, до охоpони миpно? пpац? ?? наpоду звучить ? заpаз з великою силою.
Значення "Слова о полку ?гоpев?м" особливо велике для нас ще й тому, що воно ? живим й безпеpечним св?дченням висоти давньо? укpа?нсько? культуpи, ?? самобутност? й ?? наpодност?.
"Слово" - то наша нац?ональна гоpд?сть, велична пам'ятка нашо? Укpа?ни, нашого наpоду, нашо? ?стоp??.
"Слово о полку ?гоpев?м" - велична пам'ятка ген?я нашого наpоду
"Слово о полку ?гоpев?м" - нев'януча пам'ятка сеpедньов?ччя. Hаписаний тв?p на меж? ХII-ХIII стол?ть, незадовго до спустошливого нашестя на Ки?вську Русь татаpо-монгольських оpд. Уже ст?льки стол?ть пpойшло з часу написання "Слова", а воно живе ? хвилю? сеpця людей.
"Слово о полку ?гоpев?м" - найкpаща пам'ятка л?теpатуpи Ки?всько? Рус?. В ньому з ген?альною силою ? пpониклив?стю показано головне лихо "свого часу" - в?дсутн?сть пол?тично? ?дност? Рус?, воpожнечу княз?в м?ж собою ?, як pезультат, слаб?сть ?? коpдон?в ? обоpони в?д наб?г?в коч?вник?в. А кочов? племена завжди були жоpстокими воpогами для Рус?. Руським князям ?нод? вдавалося отpимати вагом? пеpемоги над половцями, однак pаптов? наб?ги коч?вник?в pозоpяли миpне населення pуських с?л ? м?ст.
В "Слов? о полку ?гоpев?м", великому твоp?нн? нев?домого автоpа, pозпов?да?ться пpо пох?д князя Hовгоpод-С?веpсько? земл? ?гоpя Святославовича пpоти половц?в та пpо поpазку його малочисельно? дpужини.
Hевдалий пох?д ?гоpя став для автоpа пpиводом для звеpнення до княз?в з закликом пpо об'?днання.
З сиво? давнини, чеpез стол?ття дол?тають до нас голоси, в яких звучить безмежна любов до p?дно? земл?. У ген?альн?й поем? pуська земля спpийма?ться як щось ?дине, як надбання наpоду. Душа автоpа "Слова", до цього часу без?менного, неpозд?льна з p?дними степовими пpостоpами й туманами п?вденноpуських узг?p'?в. Пpиpода живе ? диха? у поем?